ПАРАДИГМА ЗАХІД – СХІД.

ПРОБЛЕМИ БАГАТОКУЛЬТУРНОСТІ В ЛІТЕРАТУРІ

доктор філологічних наук, професор Лановик Мар’яна Богданівна

Мета курсу: крізь призму різних систем світогляду, філософських і релігійних особливостей, художньо-поетичних структур з’ясувати специфічні особливості західної на східної літератури; звернути увагу на відмінності у виборі тем, у системах жанрів, у поетиці та формах художнього викладу; водночас виявити, як східні впливи проникають у західні літератури, що змінюється у європейському каноні через зіткнення із культурами Сходу; виявити східні впливи в українській літературі.

 На сьогодні у світовому просторі відчувається зіткнення різних національних, культурних, релігійних, філософських поглядів. Насправді література фіксує тривалу історію стосунків між двома могутніми світоглядами Заходу і Сходу. Ми можемо говорити у нашому літературознавстві про проблему європоцентризму (коли основна увага звернена на «великі» літератури Європи – французьку, німецьку, британську, іспанську, італійську – і вони сприймаються як центральні і найбільш знакові). Насправді нерозуміння східного світогляду виникає через незнання східної традиції – східних жанрів, форм, поетики. Східна традиція зберігає писемні пам’ятки на десятки століть давніші, ніж західна, має свою специфіку розуміння літератури.

Вивчаючи історію літератур Заходу, ми мало звертаємо увагу на те, наскільки сильними були східні впливи на формування і становлення цих літератур. Від перших століть нашої ери великий вплив мала Біблія, яка стала вагомим фактором творення літератури нового типу. Через христові походи раннього середньовіччя європейцям довелося зіткнутися з культурою древніх цивілізацій, що сформувало потужну куртуазну літературу з її лицарським кодексом честі, культом прекрасної дами (до того в західній літературі не було такого розуміння жіночої природи), ідеєю гри-суперництва (шахи, шашки, нарди та інші ігри такого типу – теж винахід Сходу). Під впливом географічних відкриттів у Європі 15-17 століть утвердилася мода на екзотику, яка поширювалася від двору французьких королів (особливо періоду Людовіка XV) – шовки, парча, страусині віяла, табакерки, прикраси, кава, какао, прянощі, парфуми. Ця мода посилювалася перекладами східних творів (особливий вплив мала збірка казок «Тисяча і одної ночі»). У добу романтизму відбувся сплеск «східної» літератури в Європі, що змінило бачення літератури («Західно-Східний диван» В.Ґете, східні поеми Дж.Байрона, Дж.Колріджа, «Орієнталії» В.Гюго; пригодницькі твори Р.Л.Стівенсона, детективні твори В.Коллінза та А.Конан Дойла, для яких авторам доводилося вивчати східні отрути, впливи наркотичних речовин; у Франції та Британії існувала традиція «опіумної» літератури та ін.). Через впливи Сходу в літературі з’явилися інші види викладу – мозаїчність, орнаменталізм, ефект сну, ірраціоналізм, загалом – перевага емоцій над розумом.

Україна існує на перетині Півночі – Півдня (шлях із варяг у греки) та Заходу – Сходу (шовковий шлях), тому постійно відчувала на собі ці впливи: турецько-татарські напади (мотиви Цареграду, жінок-полонянок, козак Мамай виглядає східним мудрецем), українські переклади східних джерел, східні впливи у казках, поява нових жанрів (напр. арабеска від франц. арабський), орнаментальний стиль оповіді.